«Де на світі я не буду, Коломию не забуду…»

Загальна інформація про місто Коломия

Засноване місто у 1241 р.

Магдебурзьке право отримало в 1405 р.

Населення – 61 448 осіб, площа – 40,72 км², густота населення – 1509,040 осіб/км².

Поштовий індекс – 78200, телефонний код – +380-3433.

Координати: 48°32′30″ пн. ш. 25°2′19″ сх. д. Висота над рівнем моря – 300 м.

Водойма – річка Прут (одна з назв міста – «Місто над Прутом»)

Вступ

Коломия – одне з найдавніших, найпривабливіших міст Західної України, яке змогло зберегти і пронести крізь віки свою самобутню культуру, а також увібрати в себе найкращі риси культур народів, які, в силу різних обставин, в той чи інший історичний період проживали на його території. Місто розташоване за 65 км від обласного центру, на лівому березі гірської річки Прут. Коломия – це центр Покуття, переддвір’я Гуцульщини. Її називають столицею Покуття. Близькість до Карпатських гір тут відчувається у всьому: в примхах погоди, назвах автобусних маршрутів, які сполучають місто з гірськими селами, в прекрасних гуцульських сувенірах.

Коломия знаходиться на відстані 65 км від Івано-Франківська, 210 км зі Львова, 620 км з Києва.

Наше місто - чарівний куточок Прикарпаття, важливий духовний, культурно-мистецький, торговельний і господарський центр краю з багатою і славною історією. Населення міста й околиць створило немало перлин духовної та матеріальної культури. 

Історія

Археологи виявили на околицях міста сліди перебування племен-носіїв трипільської культури віком майже 6 тис. років.

Перша згадка про Коломию находиться в Галицько-Волинському літопису під 1241 роком: не можеши отдати ю сима, яко велиціи князи держать сію Коломию на роздаваніе оружникам, хоча, на думку дослідників, є всі підстави вважати вік міста значно більшим.

Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. На думку археологів, фортеця існувала вже в середині XII століття, коли кордони Галицької держави сягнули Нижнього Дунаю, і діяв важливий сухопутний торговельний шлях — Берладська дорога, що вела з Галича на Волощину й Дунай. Тоді на берегах Пруту стояли 4 фортеці: у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях.

Археологи дійшли висновку, що майже всі давньоруські міста перестали існувати в середині XIII ст. під час монголо-татарської навали. Припустимо, що і Коломийська фортеця могла бути спалена в 1259 р., коли монголо-татарський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі його укріплення.

Згодом укріплений центр Коломиї знаходився поблизу теперішньої ратуші. Це місце в історичних джерелах мало назву Старий Двір: у документах 1411, 1448 і 1517 рр. про нього мовиться як про оборонний замок.

1405 року Коломия отримала Магдебурзьке право.

У той час місто стояло на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини. В 1411 р. Коломию з усім Покуттям було продане на 25 років молдавському господареві Олександрові з умовою, що останній виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих самих міркувань згодом Коломийський замок декілька разів дарували молдавським воєводам на утримання.

В 1490 р. Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи.

В 1498 році турки і волохи зруйнували місто, рухаючись на захід. Відтоді вони майже щороку плюндрували Покуття. В 1502 і 1505 рр. Коломия була спалена, горіла вона і в 1513, 1520, 1531 і 1594 рр., а 1589 року місто було знищене дощенту, населення — вирізане або забране в ясир.

В 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. — 4 рази, в 1621 та 1624 рр. — по два рази. Польська хроніка за 1621 р. засвідчує: «Місто татарами спалене і люди з нього вибрані», а за 1624 р. є запис, що татарами місто «з ґрунту знесене». Під час чергового нападу в 1626 р.в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу.

Лише після побудови нового оборонного замку Коломия могла захищатися від татарських нападів.

В 1648 р. коли повстанські загони Семена Височана діяли на Прикарпатті, за стінами Коломийського замку шукала притулку польська шляхта з навколишніх містечок.

У другій половині XVII століття у селах Коломийського повіту посилився опришківський рух. Місто не раз ставало свідком суду та прилюдної розправи над опришками.

У 1772 р., після першого поділу Польщі, Коломия відійшла під владу Габсбургів. Ця подія позначилася на житті міста: від Коломиї відійшли села, податки з яких вона використовувала на свої власні потреби. За новим адміністративним поділом 1781 р. місто було включене до Станіславської округи і частково втратило свої функції повітового центру.

На околицях міста стали виникати німецькі колонії. Протягом XIX ст. уряд будує в Коломиї 6 військових казарм та 3 порохові склади. В місті концентрується велика кількість війська, створюється до 70 карних загонів для боротьби з опришками.

В 1880 р. в Коломиї був заарештований Іван Франко, він провів біля трьох місяців у Коломийській тюрмі.

В 1811 р. було створено Коломийську округу, межі якої і колишнього повіту практично збігалися. У 1886 році Коломию з приміськими селами сполучив паровий вантажний трамвай.

15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. Під час перебування царських військ було зруйновано пам'ятник Т. Шевченка, заборонено видання української преси та книг, закрито українські книгарні та бібліотеки, припинено діяльність товариства«Просвіта» та навчання українською мовою в школах, зазнала утисків і Греко-католицька церква.

1 листопада 1918 р. проголошено Західно-Українську Народну Республіку: у ніч на 1 листопада український військовий комітет перебрав владу і в Коломиї. 15 грудня 1918 р. місто урочисто провело на польський фронт 3-й Коломийський курінь. Сотки коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. понад 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, а 24 травня Коломию зайняло румунське військо. У місті встановилася польська влада.

За Другої світової війни третину міста було спалено, єврейське населення було знищене. 28 березня 1944 р. радянські війська знову зайняли Коломию. Почалася відбудова міста, але поруч з тим значну частину місцевої інтелігенції арештували і вивезли в Сибір, було зруйновано та перебудовано деякі храми.

Декілька слів про культуру

У Коломиї знаходиться один з кращих в Україні музеїв народного мистецтва і Покуття імені Є. Кобринського, що діє від 1935 року. В його експозиції представлено інкрустацію, випалювання по дереву, різьбу, мосяжництво, кераміку, художнє ткацтво, вишивання, килимарство, писанковий розпис, прикраси з бісеру. Тут експонуються твори майстрів минулого і сучасного. 

Скарбницею народних промислів є музей „Писанка” (пр. Чорновола, 45) оригінальної архітектури у формі писанки. Будівлю звели рекордно швидко — за сто днів. Споруда заввишки 13 метрів — найбільша кам'яна писанка у світі. Всередині неї розгорнута виставка із півтори тисячі експонатів. А повну колекцію, якою володіє музей, складають понад 12 тисяч писанок.

В Коломиї народився відомий український композитор А.Й. Кос-Анатольський, автор опери “Заграва”, широковідомої пісні на слова І. Франка “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”. 

Великим культурним надбанням стали фольклорні твори – коломийки (як більшість вважають – від назви міста), . Пеші згадки про них належать до ХVІІ ст. Ось приклад однієї з найвідоміших:

Коломия не помиї, Коломия місто,
 В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто.

Коломиї завдячують своєю назвою також і танець коломийка,

Сучасність

Великі зміни відбулися в Коломиї останніми роками. У місті відновлено гуманітарнугімназію, а після 27-річної перерви в 1990 р.було відновлено професійний театр. Місту повернули Народний дім.

У місті працюють Музей народного мистецтва Гуцульщини, музей писанки, що занесений до Книги рекордів Гінесса, музей історії Коломиї.

Міські голови Коломиї часів незалежності:

§ 1990—1994 — Володимир Машталер

§ 1994—1998 — Ігор Довганюк

§ 1998—2002 — Віктор Корчинський

§ 2002—2006 — Богдан Юращук

§ 2006- — Юрій Овчаренко

У 2009 році Коломию було названо "Найбільш безпечним містом" України за версією журналу "Фокус".

Вигідне географічне розташування, зосередження в районі особливих природних ресурсів зі своєрідною флорою і фауною передгірних районів Карпат, сприятлива екологія, велика кількість пам'яток архітектури різних стилів та епох, приміська заповідна зона, збережені культурні традиції предків, відомі мистецькі осередки і мистецько - фестивальний імідж, а також історична спадщина без сумніву визначають Коломийщину як туристичну зону...

За матеріалами з Вікіпедії — вільної енциклопедії. http://uk.wikipedia.org/wiki/Коломия